Співвідношення місць, де ти зможеш знайти сучасне мистецтво всередині столиці України та за її межами, – приблизно один до двох не на користь регіонів. Що стосується майданчиків, де регулярно гостюють сучасні іноземні проекти, то заїжджих гостей простіше зустріти на фестивалях і в рамках точкових партнерств Goethe-Institut Ukraine, British Council, Česká centra та інших іноземних агентів культури.
Львів
вул. Вірменська, 35
Якщо ти поцікавишся у львівського перехожого, де шукати сучасне мистецтво, тебе з великою ймовірністю відправлять сюди. «Дзиґа» є художнім об’єднанням, що з 1993 року пережило низку розквітів і криз. Його заснували представники місцевого студентського братства та творчі городяни – наприклад, театральний режисер Сергій Проскурня і Влодко Кауфман, український художник німецького походження. Згодом у колектив увійшли пізні українські авангардисти й андеграундні музиканти.
Сьогодні проекти арт-інсталяцій «Дзиґи» можна побачити в однойменній галереї в глухому куті Вірменської вулиці. Однак цим діяльність локації не обмежується. Об’єднання, швидше неформальне, ніж офіційно визначене, проводить концерти, кінопокази, арт-інтервенції, підтримує багато культурних ініціатив аж до міжнародних фестивалів, звучить у ЗМІ та має активну громадянську позицію. Контент різний – можна наштовхнутися на проекти Володимира Топія, Володимира Костирка, Терези Барабаш або Kinder Album, а можна і відкрити абсолютно нове ім’я.
вул. Коперника, 17
Перед тобою найбільший, якщо вірити словам його співробітників, виставковий комплекс і культурний центр Західної України, який час від часу приймає серйозні проекти. Палац був добудований і відкритий у 1996 році біля Палацу Потоцьких кінця XIX століття. Останній мав художній вплив на сусіда – фасад його прикрашають архаїчні аркадні лоджії.
Заїжджі куратори цінують простір за просторість – 12 експозиційних залів, частина з яких описує кільце навколо внутрішнього заскленого «колодязя», дають можливість показувати складні проекти і проводити фестивалі (восени тут проходить Міжнародний форум видавців, один із ключових нішевих фестивалів країни).
По відношенню до сучасних проектів Палац мистецтв частіше орендодавець, ніж куратор, але через функціональну винятковість сюди можна йти без інформаційної підготовки. Швидше за все, щось цікаве ти побачиш.
вул. Вірменська, 26
Хоча IcoArt і можна час від часу дорікнути в салонності й традиційному експонуванні живопису, усе ж офіційно місце позиціонує себе як галерея сучасного сакрального мистецтва, чим і цікава. Її крихітний простір використовується по максимуму – сучасні ікони різного ступеня канонічності прикрашають стіни в кілька рядів, навіваючи асоціації з тісною провінційною церквою.
З 2010 року в IcoArt можна побачити зразки сучасної картини на християнську тематику, як правило, львівських чи західноукраїнських художників – Петра Гуменюка, Люби Яцків або Наталі Русецької. Усупереч можливим забобонам, ці роботи мають мало спільного з тим, що ми звикли бачити в церквах, і часто наповнені свіжим і цілком світським сенсом.
вул. Стрийська, 4
Центр Митрополита Андрія Шептицького – імовірно, наймолодший на момент написання гайду актуальний культурний проект, що функціонує в побудованій для нього будівлі. Це також єдиний у незалежній Україні проект, у рамках якого бібліотека отримала окрему будівлю.
Офіційно перед тобою ресурсно-інформаційний центр Українського католицького університету, відкритий навесні 2017 року. Але фактично це мультифункціональний комплекс, який об’єднав конференц-зали, публічний культурний простір, дитячу зону, милий кафетерій, книжкову крамницю, галерею і бібліотеку. До речі, будівля побудована у вигляді стопки книг, автори проекту – німецьке бюро Behnisch Architekten і львівське AVR Development. Є на що подивитися. Зараз центр проводить відкриті лекції з мистецтва й архітектури, вечори кіно, а також показує проекти молодих творчих об’єднань – живопис, скульптуру, а незабаром дійде і до digital-art. Швидше за все, тобі пощастить потрапити на цікаву безкоштовну виставку, та якщо ні – усе одно погуляй терасами центру, не пошкодуєш.
вул. Наливайка, 18
Художня галерея Гері Боумена – ще одна точка на карті Львова, де час від часу зустрічаються актуальні проекти. Контент неоднорідний, часто розрахований на різну аудиторію, тим не менш, у цілому, відповідає ідеї закладу. Остання полягає в дослідженні культурного контексту Галичини та її культурної спадщини зі своїми старовинними символами.
Усе це галерея, заснована у 2009 році англійським меценатом українського походження Гері Боуменом, здійснює через персональні та групові виставки художників, фотографів, скульпторів кінця минулого і початку нинішнього століття. Іноді тут виставляють інтернаціональні проекти – від художників зі США і Канади. Регулярність зміни експозиції – раз на три тижні.
Ця неформальна галерея була заснована навесні 2011 року. Вона є кухнею-майстернею-виставковим простором. Загальна площа простору – 25 квадратних метрів – здається достатньою, щоб зробити атмосферу заходів у ньому камерною. «Куратори» простору – Юрій Білей, Станіслав Туріна і Павло Ковач. Когось із них ти, швидше за все, зустрінеш усередині.
За 5 років тут відбулося близько 70 виставок, у тому числі проекти таких художників, як Любомир Тимків, Ярослав Футимський, Олексій Салманов, Олександр Матвієнко, Станіслав Туріна, Данило Ковач, Сергій Савченко, Михайло Барабаш, Габріель Булеца. Ідея non-stop проекту, яким є галерея, полягає в тому, щоб надати сучасним художникам трибуну для обміну досягненнями, ідеями, їжею й алкоголем. Найкраще почати знайомство із сучасним мистецтвом Львова з Detenpyla gallery, якщо тебе цікавить нетворкінг.
Харків
вул. Чернишевська, 15
«Муніципалка» – невелика, якщо оцінювати площу, але діяльна харківська інституція з довгою історією проектів у Харкові, Україні й за кордоном. Вона була заснована в 1996 році і стала першою галереєю України, яка отримала муніципальний статус. З тих пір інституція обросла колом художників, кураторів і вкоренилася у векторі підтримки сучасних українських художників. Додаткова експозиційна зона – АРТпідвал – обладнана десять років тому. Її профіль – молодь.
У «муніципалці» можна подивитися традиційний живопис, графіку, скульптуру та фотографію, а також (але рідше) мистецтво нових медіа, послухати лекцію або поспілкуватися з художниками. Виставки змінюються кожні два тижні. Серед улюблених художників інституції старшого покоління Борис Михайлов, Віталій Куликов, Сергій Братков, Віктор Сидоренко, Павло Маков, Олександр Рідний, серед молодих – Віталій Кохан, Артем Волокітін, Гамлет Зіньковський, Роман Мінін.
Важливий внесок у розвиток харківського художнього середовища – фестиваль сучасного мистецтва для молодих художників NonStopMedia, який галерея в особі директорки Тетяни Тумасян проводить із 2003 року. Також на базі інституції працює програма резиденцій, проводиться урбаністичний фестиваль Street-Art Fest і всеукраїнський проект із центром у Харкові «Кураторський інтенсив».
вул. Данилевського, 26
Come In відкрита у 2014 році Анастасією Леоновою і з тих пір позиціонує себе як незалежна галерея з фокусом на популяризацію сучасного мистецтва в Україні. Серед іншого, її мета – забезпечити простір для суспільного діалогу. У галереї проходять регулярні виставки, захоплюючі лекції про мистецтво, перформанси, концерти, театральні вистави. Також показують партнерські іноземні та іногородні проекти.
Технічно Come In – це невеликий затишний виставковий зал у центрі Харкова. У галерейному магазині можна придбати цікаві художні видання та іншу продукцію, так чи інакше пов’язану з мистецтвом. Нерідко галерея виявляється єдиним місцем, де в Харкові можна купити щось подібне, тому заздалегідь перевір асортимент.
Харківська набережна, 6
Це приватна і не цілком доступна широкому загалу галерея, заснована Володимиром Саленковим і Тетяною Тумасян у 2007 році. Тут відбулося більше сотні виставок, у тому числі живих харківських класиків – Бориса Михайлова, Сергія Браткова, Павла Макова.
Інституція має власну колекцію творів українських та іноземних художників і, загалом, з цікавістю ставиться до нових віянь і художніх інструментів. З пам’ятних проектів – ретроспектива Віталія Куликова IN MEMORIAM, у рамках якої виставлялися плакати і літографія автора, а спільно з українським видавництвом був надрукований розкішний альбом.
Зверни увагу, що галерея працює на клубній основі, тому про можливості відвідати її в конкретний день «без запрошення» поцікався телефоном.
Площа Свободи, 4
Перед тобою перший центр сучасного мистецтва Харкова, названий на честь першого українського художника-авангардиста і дизайнера. ЄрміловЦентр займає просторе двоповерхове приміщення в бічній частині головного корпусу Національного університету (колишній «Будинок проектів»). Будівля – одна з трьох харківських висоток, яка до 1954 року вважалася найвищою будівлею в Україні. Вхід у ЄрміловЦентр з вулиці, але як бонус ти можеш поєднати знайомство із сучасним мистецтвом і радянським модернізмом, зазирнувши в парадні двері.
ЄрміловЦентр – багатофункціональний майданчик. Крім виставок тут проходять освітні заходи, презентації нематеріального мистецтва й різних культурно-соціальних ініціатив, художні форуми. Мета інституції – популяризація сучасного мистецтва та розвиток культурного середовища Харкова, тому тут легко зіткнутися з «кочовими» або партнерськими проектами, не обов’язково харківських художників або кураторів.
вул. Чернишевська, 4
Aza Nizi Maza – унікальний для України проект Колі та Маші Коломийців, що стартував у 2013 році як альтернативна школа образотворчого мистецтва для дітей. У фокусі уваги проекту досі складні дитячі заняття, однак за чотири роки в студії з’явився свій виставковий простір, скромне кафе і невеликий магазин. В останньому можна купити сумки з банерів із картинами дітей.
До появи власного арт-центру Aza Nizi Maza проводила виставки на інших прогресивних майданчиках, тому добре знайома харків’янам і українцям загалом. Зокрема, дитячими роботами були обвішані International House і галерея COME IN.
Сьогодні в центру своя освітньо-лекційна програма, а оновлена експозиційне завдання – показати мистецтво, створюване дітьми, без акценту на дитячості. Ідея дитини, згідно з методологією студії, є первинною. Тут вчать надавати їй мальовничої або графічної форми та отримують шокуюче якісний результат.
Експонування Aza Nizi Maza має характерну рису – простір галереї у стилі відродження або церковному стилі прикрашено роботами від згори до низу і нагадує печеру.
Одеса
вул. Катерининська, 25
Invogue#Art – галерея сучасного мистецтва в Одесі, розташована буквально в підвалі бутика-тезки #inVogue. Незважаючи на те, що офіційно діяльність інституції спрямована на просування актуальних українських художників загалом, до істотної частини виставкових проектів залучені саме одесити. Крім виставок, галерея організовує дискусійні проекти із залучення митців з інших міст, лекції, artist talks, кінопокази. Також діє програма для дітей – врахуй це, плануючи візит у вихідні.
Основні форми мистецтва, які ти зможеш оцінити в галереї – нові медіа, скульптура, графіка, фотографія і живопис. #inVogue існує за рахунок меценатів та взаємодіє з колекціонерами, періодично купуючи і продаючи щось в їхньому середовищі.
вул. Леонтовича, 5
Сьогодні МСМО – великий комплекс (утому числі, архітектурний) на Французькому бульварі. Неподалік від нього розташований Одеський академічний театр музкомедії, центральна точка Міжнародного одеського кінофестивалю.
Музей був заснований у 2008 році бізнесменом і меценатом Вадимом Мороховський. В основі музейного фонду – приватне зібрання робіт одеських авангардистів другої хвилі Михайла Кнобеля. Нинішню прописку заклад отримав у 2012 році.
Сучасна експозиція включає зали, присвячені одеській школі живопису та ранньому одеському андеграунду, другій хвилі одеського авангарду, нонконформістам 70-х, радянському модернізму, постмодернізму, трансавангарду, концептуалізму і мистецтву останнього десятиліття. Також МСМО у своєму розпорядженні має два окремі зали змінних експозицій і власний дворик, іноді теж задіяний у проектах.
Найважливіший проект інституції – Одеська бієнале сучасного мистецтва. Найближча пройде у 2019 році.
вул. Жуковського, 7
Галерея заснована у 2010 році й розташована на прогулянковій магістралі «центр – приморський парк», тому прокладати сюди маршрут спеціально не знадобиться.
Мета ХудПромо – підтримка і розвиток сучасного мистецтва в Одесі та Україні, що за різних кураторів і змін курсу їй вдавалося. Додаткова активність закладу – розвиток українського ринку художніх цінностей, який за 27 років незалежності все ще перебуває в зародку.
У ХудПромо виставляють проекти відомих представників української художньої сцени – Матвія Вайсберга, Андрія Галашина, Анатолія Ганкевича, Влади Ралко, Олександра Ройтбурда, а також молодих одеситів. Як і личить закладу такого роду, час від часу він проводить відкриті лекції мистецтвознавців і художників. Експопроекти оновлюються регулярно, а давньою традицією стало виготовляти листівки за мотивами виставок. Купити їх, а також арт-видання і невеликі сувеніри від митців можна тут же.
Дніпро
вул. Січових Стрільців, 4А
Галерея Артсвіт з’явилася в Дніпрі у 2013 році й на сьогодні є єдиним майданчиком міста, де демонструють актуальне українське та західне мистецтво. Галерея займає два поверхи будівлі в старому кварталі міста – хоча здогадатися про її історичний контекст складно через нагромаджені вивіски й загальну занедбаність. Основа колекції інституції – український живопис, графіка і скульптура радянського й сучасного періоду, яка, утім, рідко бере участь в експозиціях.
Галерея курирує виставки місцевих художників на своєму майданчику, а також активно співпрацює з братами за цехом з інших міст (рідше – з київськими). Результатом останнього стають партнерські виставки, не обов’язково сфокусовані на конкретній темі або образотворчому засобі. Живопис, фотографія, скульптура, аудіовізуальна та предметна інсталяція, перформанси та мистецькі акції тут проходять останнім часом часто – стеж за програмою на сайті.
На базі галереї діють дитячі курси мистецтва. Для дорослих проводяться лекції та кінопокази.
.
Автор: Maryna
Замовляйте поїздку, коли потрібно.
Почніть заробляти у своєму місті
Замовляйте поїздку, коли потрібно.
Почніть заробляти у своєму місті
Схожі статті
Сервіси
Компанія