Культурний гід Києвом: де шукати сучасне мистецтво

Будьмо відвертими: у всій Україні знайдеться менше стендів для актуальних художників, ніж у Берліні або Стокгольмі. Але це не означає, що їх немає взагалі. У Pinchuk Art Centre гостювали розчленовані звірі  Херста і стріляла пушка Аніша Капура, у донецькій ІЗОЛЯЦІЇ створив і показав останній масштабний проект  Цай Гоцян, не так давно Київ прийшов до тями після екскавації Марини Абрамович та ОРЛАН, а над сталеплавильним заводом у Дніпрі з 2012 року висить велетенська 40-метрова інсталяція Олафура Эліассона.

Інтереси місцевих художників, культурний процес та імідж України захищає скромна плеяда галерей та центрів, сконцентрованих переважно в столиці. На щастя, їх білі стіни, “бібліотечні” куточки та дружнє ставлення до гостей часто компенсують скромні масштаби та неоднозначність контенту. Оглянути споти Києва, що формують культурно-експозиційний кістяк країни, можна за кілька днів. Разом із 34travel ми розповідаємо про найбільш значущі з них.

вул. Велика Васильківська/Басейна, 1/3–2

з вівторка до неділі, 12:00–21:00, вхід вільний

6-поверховий ПАЦ (Pinchuk Art Centre) – один із небагатьох повноцінних центрів сучасного мистецтва не тільки в столиці, але й в Україні взагалі. Притчею во язицех і рекордсменом за відвідуваністю (3 000 000 людей на 2017 рік) його зробив у тому числі безкоштовний вхід. Перешкодити потрапити всередину здатні хіба що 40-метрові черги у вихідні та охорона. Правила відвідування тут.

ПАЦ виник у центрі Києва у 2006 році за ініціативою українського бізнесмена і видного мецената, ім’ям якого і названий. Сьогодні це умовно відкрита художня платформа: приміщення перебудовуються залежно від експозиції, є цікаві лекційні та дискусійні програми, працює дослідницький центр.

Серед однозначних заслуг центру мінімум три – регулярна доставка до України суперзірок актуального мистецтва на кшталт Джеффа Кунса, конкурси для молодих художників і внесок у присутність України на Венеціанській бієнале. З бонусів відвідування: дзеркальна вбиральня, де заінстаграмилось не одне покоління хіпстерів, і кафе з видом на Бессарабську площу.

вул. Михайлівська, 22В

з вівторка до суботи, 11:00–20:00, вхід вільний

ЩАЦ, заснований куратором Мариною Щербенко у 2012 році, – обов’язковий пункт для тих, хто цікавиться сучасними українськими художниками. У тому числі тими, про кого всі заговорять завтра.

Арт-центр виник на базі комерційної галереї Боттега, що остаточно переродилася в нього тільки 2015 року. ЩАЦ досі виконує частину її функцій – зокрема продає роботи художників. Однак команда сфокусована на некомерційних і соціально-критичних проектах українських художників до 35 років.

Постійної експозиції немає, зміна тимчасової відбувається раз на місяць і займає кілька днів – тому не страшно йти наосліп. У центрі в різний час можна було побачити майже всіх знаменитостей діючих поколінь, у тому числі Тіберія Сільваші, Олександра Ройтбурда, Анну Звягінцеву, Марію Куліковську, творче об’єднання “Відкрита група”.

Раз на рік ЩАЦ проводить конкурс МУХі, спрямований на пошук імен в українському мистецтві. За шість років перемога в ньому стала професійним трампліном для багатьох діячів, включаючи Назара Білика та Данила Галкіна. Зверни увагу, що фіналісти виставляються не в ЩАЦ, а на більших майданчиках, тому якщо візит до Києва випав на осінь – не забудь перевірити афішу конкурсу й адреси.

 вул. Рейтарська, 8Б

щоденно, 11:00–22:00 (галерея до 19:00), вхід вільний

Галерея Дукат заснована у 2008 році і з тих пір розрослася до багатофункціонального культурного комплексу. У його складі – однойменний виставковий простір і менш офіційна творчо-освітня платформа EDUCATORIUM. Галерея й арт-центр розташовані в сусідніх будинках, тому відвідувати їх зручно разом, орієнтуючись на час проведення заходів.

Культурна лабораторія EDUCATORIUM займає цілий поверх і є одночасно галереєю, кафе, літературним, музичним і кіноклубом, а також майданчиком для лекцій та воркшопів від українських художників. Діяльність галереї іноді має комерційну спрямованість, але зустрічаються і концептуальні проекти.

Сусідня лабораторія демократичніша, і в основі її роботи – партисипативність, тобто активна участь: тут можна організувати свій захід або взяти участь у поточному. На території є кафе з вином.

 вул. Стрілецька, 7/6

адреси проектів змінюються, уточнювати на сайті

Sky Art Foundation – не стільки місце, скільки люди, у розпорядженні яких – власний простір. Проект заснований у 2014 році як ініціатива з підтримки молодих художників. Незабаром благодійний фонд обзавівся світлим приміщенням на Стрілецькій, але продовжив розгортати проекти по всьому Києву – у тому числі під відкритим небом. Серед найбільш улюблених і, швидше за все, цікавих тобі експо-точок – оновлений київський ЦУМ, EDUCATORIUM, ЩАЦ.

Sky Art Foundation є куратором міжнародних художніх обмінів і резиденцій, видає гранти окремим талантам і підтримує «муралізацію» України. У числі художників-фаворитів – одесити Ігор Божко і Степан Рябченко, Артем Волокітін, Олексій Золотарьов, однак установа не зациклена на них, і контент її дуже нерівномірний.

Зверни увагу на проекти-діалоги, у яких задіяні митці з України та з-за кордону, а також стріт-арт проект Mural Social Club, результати якого ти оціниш під час прогулянки Києвом.

вул. Грушевського, 6

середа, четвер, неділя 10:00–17:00; п’ятниця 12:00–19:00; субота 11:00–18:00

20–70 грн 

Хоча Національний художній музей України – найбільший худмузей країни – і не можна назвати на 100% інституцією сучасного мистецтва, актуальні проекти тут мають місце з 2014 року. Переживши збройні зіткнення на барикадах по сусідству взимку 2013–2014 рр. та вивітривши дим від горілих покришок із залів з високими стелями, установа взяла курс на ідейну трансформацію.

Політика музею тепер по-західному відкрита – більшу частину простору він віддає молодим кураторам, а також сам експериментує з формою. Наприклад, у кінці 2014 року тимчасовий проект про неоднозначну спадщину країни «Герої. Спроба інвентаризації» вперше змінив постійну експозицію першого поверху, а на початку 2015 року тут пройшла виставка «Спецфонд. 1937–1939», яка стала наймасштабнішою для українського модернізму 30-х за всю історію України.

Бонус до відвідування – архітектура й історія. Будинок побудований у кінці XIX століття за участі Владислава Городецького та італійського скульптора Еліо Саля. Першу назву “Київський художньо-промисловий і науковий музей” змінювали з моменту заснування не менше десяти разів і тільки в 1994 році зупинилися на поточній версії.

вул. Терещенківська, 13

із середи до неділі, 11:00–18:00, вхід вільний

Максим і Юля Волошини заснували галерею у 2006 році, коли їм було трохи за 20. Перша назва проекту Mystetska Zbirka Art Gallery звузилася слідом за початковою ідеєю закладу – після двох років українського пейзажу й натюрморту пара переключилася на актуальне і концептуальне. З того часу вдалося виростити щонайменше одну художню зірку «з нуля» – Михайла Деяка.

Галерея цікава і з історичної точки зору – вона обладнана в старовинній будівлі початку ХХ століття, придбаній Боганом Ханенко, колекціонером і меценатом початку минулого століття. Деякий час другий поверх будинку використовували як додатковий експо-простір для колекції подружжя Ханенків. Сьогодні на її основі функціонує Національний музей мистецтв їх імені.

Галерея приділяє увагу проектам українських художників, що прославилися – може пощастити зустріти роботи Сергія Радкевича, Ігоря Гусєва, Анатолія Криволапа, Влади Ралко, Жанни Кадирової.

вул. Лаврська, 10–12

з вівторка до неділі, 11:00–20:00, 60 грн 

Мистецький Арсенал (в пер. «Художній Арсенал») – найближчий до ПАЦ гравець на полі презентації актуального мистецтва в Україні. Щоправда, на цей раз мова йде про державний майданчик із платним входом, а художні виставки тут – тільки одна зі сфер діяльності. Експозиція Арсеналу тепер змінюється раз на два місяці, проекти підкріплені навчальними заходами й дискусіями.

Цікаво, що «національно-культурний і музейний комплекс» у 30 разів (!) переплюнув ПАЦ за площею і в прямому сенсі є архітектурно «закільцьованим». На перегляд виставки потрібно не менше двох годин: прямокутна в периметрі споруда кінця XVIII століття займає квартал. Це перший будинок міста, побудований у стилі класицизму.

Що чекає всередині, передбачити складно – краще стежити на сайті. Тут не віддають перевагу тільки живим українським або мертвим закордонним митцям, а проекти можуть мати характер персональної виставки й дослідження або фестивалю. Об’єднує їх, мабуть, лише одне – захоплююча й цілісна подача. Навесні тут проходить один із найбільших фестивалів країни Книжковий Арсенал.

вул. Лаврська, 1

з понеділка до п’ятниці, 12:00–18:00, вхід вільний

Лавра – муніципальна галерея в будинку кінця XIX століття. Галерея названа на честь Києво-Печерської лаври, до комплексу якої вона входила століття тому. Магазин провіанту при Києво-Печерському замку в 1996 році став художнім муніципальним простором Києва, яким є й досі. Крім виставок і художніх акцій, тут проводять благодійні аукціони та ярмарки.

Лавра є системою ангарів. Контент досить різноманітний – коли галерея не приймає свята сиру та глінтвейну, вона здатна порадувати навіть іноземним digital art (у кінці 2017 року закуплена установка для панорамного проектування). У майбутньому запланована трансформація її в технологічний простір для цифрових проектів – проекційними стануть усі поверхні галереї, якщо вірити сайту.

вул. Набережно-Лугова, 12

виставковий простір відкритий щоденно з 12:00 до 20:00

вартість входу залежить від заходу

Платформа сучасної культури ІЗОЛЯЦІЯ стала «київською» у 2014 році, коли її первісна резиденція, напівзалишений завод із виробництва ізоляційних матеріалів, була захоплена представниками Донецької Народної Республіки.

У донецькі роки ІЗОЛЯЦІЯ була безпрецедентним ревіталізаційним проектом в Україні – експозиції інтегрувалися в інтер’єр та екстер’єр мертвого заводу, тут же діяла арт-резиденція.

З київським переїздом інституція змінилася й розвинулася. Сьогодні вона розташована на території Київського суднобудівного заводу з більш скромним експозиційним потенціалом. Виставки проходять час від часу (дивись афішу на сайті), зате резиденція та відкрита лабораторія діють безперервно: тут створюють роботи, проводять лекції та мистецькі фестивалі.

Креативне співтовариство IZONE, що виникло на базі ІЗОЛЯЦІЇ, використовує 4-й поверх того самого заводу. Якщо пощастить – потрапиш на заняття в майстерню, візьмеш участь у перформансі або зможеш поставити запитання художнику в ході artist talk. Якщо не пощастить – до твоїх послуг фото-, літографічні, 3D print-майстерні, магазин, кафе і тераса.

вул. Хорива, 49Б

з понеділка до суботи, 10:00–19:00, вхід вільний

Свій перший арт-центр Павло Гудімов – дизайнер, куратор, але, імовірно, більш відомий тобі як колишній учасник гурту “Океан Ельзи” – відкрив у 2007 році. Два роки по тому галерея відкрилася повторно за новою адресою, де функціонує донині, а з 2010 до 2017 в Дніпрі працював ще один майданчик арт-центру.

Я Галерея займається розвитком і популяризацією сучасного мистецтва в Україні. На її рахунку десятки персональних проектів українських та зарубіжних художників, колективні виставки, дослідні платформи, лекції з мистецтва і дискусії. Серед художників, які презентували тут проекти – Павло Маков, Миколай Малишко, Андрій Сагайдаковський, Ігор Янович, Дмитро Молдованов, Андрій Хір і Алевтіна Кахідзе.

Арт-центр усе частіше радує масштабними проектами на території художніх музеїв, підтримує зв’язок з іноземними колегами і возить роботи своїх художників за кордон. У співпраці з видавничими будинками він друкує арт-буки й каталоги. Придбати їх можна там.

вул. Воздвиженська, 32

з вівторка до неділі, 11:00–19:00, вхід вільний (крім концертів)

Vozdvizhenka Arts House – простір на крутих схилах Подолу, відкритий Віктором Савкіном у 2015 році. Тут проходять виставки молодих художників українського походження, серед яких – Олександр Мільштейн, Мітя Чуриков, Денис Саліванов, Леонід Войцехов, Вова Кузнецов, Ксенія Гнилицька. Команда також готує до друку альбоми та книги, які можна купувати на презентації та в магазині при галереї. Періодично у «Воздвиженці» проводять акустичні концерти, лекції, літературні читання та навіть презентації соціальних ініціатив, не завжди пов’язаних із мистецтвом.

З недавніх пір галерея за підтримки Old Fashioned Radio перетворилася ще й на 32 JazzClub, live джаз-клуб для любителів імпровізаційної музики, тому в певні дні тижня (розклад тут) сюди варто зазирнути за алкоголем, джазом та блюзом.

Андріївський узвіз, 22А

з понеділка до суботи, 11:00–19:00, вхід вільний

Галерея сучасного мистецтва Karas Gallery – піонер ніші не тільки в Києві, а й в Україні, і поки їй вдається зберігати непогані позиції. Платформу заснував у 1995 році куратор і галерист Євген Карась, а також його батьки – монументаліст Валерій Карась та Маріетта Левхаян, художниця в кераміці. У стінах галереї та під її егідою пройшло чотири сотні виставкових проектів – від камерних презентацій до національних бієнале.

З 2006 року Karas Gallery проводить цікавий конкурс «А4, Кулькова ручка», узяти участь у якому можуть усі охочі. Єдина вимога до конкурсантів – робота повинна бути виконана кульковою ручкою на білому аркуші 29,7х21 вертикальної компоновки. Ідеологічну базу проекту формували Микола Кривенко, Тіберій Сільваші, Влада Ралко, Анатолій Криволап, Олександр Ройтбурд, Олександр Бабак, а в різний час у ньому брали участь відомі письменники, композитори, ілюстратори. Більше – на facebook-сторінці конкурсу.

вул. Ярославська, 21

з вівторка до неділі, 11:00–19:00, вхід вільний

Ця невелика, але активна галерея заснована у 2008 році в Одесі, а потім у Києві й прославилася участю в численних виставкових заходах в обох містах, а також у міжнародних арт-форумах у Берліні, Базелі, Копенгагені та Кельні. Галерея підтримує молоде мистецтво, проводячи конкурси для молодих художників, видає альбоми й курирує освітню програму.

Серед художніх переваг дітища Володимира Димчука – сучасне українське мистецтво, у тому числі трансавангард, Південноросійська хвиля та Одеський концептуалізм. У різний час тут можна було познайомитися з таким зірками, як Ігор Гусєв, Олександр Ройтбурд, Олег Тістол, Василь Цаголов, Ілля Чичкан і Миколай Маценко.

вул. Кирилівська, 69

з вівторка до суботи, 14:00–22:00, вхід вільний

ЦЕХ – єдиний культурний заклад України, який може похвалитися представництвом за кордоном. У той час як у колишньому заводському цеху на околиці Подолу функціонує галерея ЦЕХ, у Вільнюсі розвивається її тезка. Київська версія має 7-метровою стелею і комфортний двір, і з кожним роком її оточує все більша кількість лофт-офісів.

За роки існування команді вдалося втілити більш ніж 400 проектів, представивши в українській столиці роботи вітчизняних художників і гостей з інших країн. У просторі експонують як традиційні форми – живопис, графіку та скульптуру, так і нові медіа.

Це організація повного циклу, яка займається розвитком своїх художників і активно їх продає. Серед фаворитів – Микола Білоус, Євген Петров, Ярослав Деркач, Рустам Мірзоєв і проект VALYA, чиї роботи по черзі можна зустріти в ЦЕХ. Враження про українське актуальне мистецтво скласти буде важко, але є шанс познайомитися ближче з цими конкретними особистостями.

вул. Набережно-Хрещатицька, 10А

щоденно, 12:00–18:00, вхід вільний

Port – простір з акцентом на актуальний event-контент, а мистецтво для нього – інструмент розвитку. Хаб розташований на Подолі в приміщенні колишнього промислового об’єкта, всередині – плацдарм для виставок, лекцій, концертів, демонстрацій відео та чого завгодно. Для туриста, закоханого в актуальне мистецтво, найбільший інтерес викликає виставкова діяльність Port, наслідок участі художників у програмі-резиденції PortArtStudio, заснованій у 2016 році. Серед резидентів – Антон Логов, Анатолій Бєлов, Віталій Кохан, Даниїл Шуміхін, Роман Михайлов.

вул. Набережно-Лугова, 2В

години роботи залежать від заходів, вхід вільний

ЦеГлинаАрт – чарівна молода інституція. Її родзинка у вузькому профілі – сучасна професійна кераміка. Це повноцінний хаб для скульпторів, які працюють із глиною, призначений для колаборацій та обміну ідеями.

Незабаром після заснування хабу й проведення експериментального «глиняного» фестивалю для широкої публіки команда ініціювала створення стаціонарного експозиційного простору. Його завданням стало впорядкувати напрацювання актуальних українських майстрів і поділитися їхніми відкриттями з публікою, з чим ЦеГлінаАрт цілком справляється. Вона також підтримує молодих художників і захоплюється дослідженнями.

вул. Антоновича, 102

щоденно, 11:00–22:00, вхід вільний

Простір М17 відкрито у 2010 році, щоб, як і більшість попередніх, підтримувати сучасне мистецтво. Але, на відміну від інших, його площу можна орендувати під виставку.

У М17 на тебе чекають персональні групові виставкові проекти комерційного і соціального характеру, приємна відкрита бібліотека й медіатека. Час від часу тут проводять лекції та воркшопи. Одні з ключових партнерів інституції – Австрійський культурний форум, а також французьке і грузинське посольства, що впливає на контент закладу. Центр займає два поверхи, проекти тривають від двох тижнів до місяців. З бонусів – арт-шоп.

вул. Васильківська, 1

години роботи й ціна залежать від поточних проектів

Національний центр Олександра Довженка – ще одна державна інституція, якій вдалося закрокувати в ногу з часом. На цей раз пов’язана з кінематографом.

Центр заснований у 1994 році на базі найбільшої в СРСР кінокопіювальної фабрики. Сьогодні в ньому функціонує найбільший в Україні кіноархів (більше 5000 стрічок і незліченна кількість архівних документів про українське кіно), відкриті музей кіно та медіатека, працюють дослідні лабораторії.

У 2015 році при Довженко-центрі запрацював публічний простір, що приймає арт-ініціативи. Звукова, візуальна й літературна лабораторії, зібрані в «мінібудинок культури» Plivka, стали унікальним автономним арт-кластером. Тут проводять концерти експериментальної музики від Вухо, поетичні фестивалі, вечірки Схеми, готують до друку журнал 5.6, працює видавництво, а школа TenPoint навчає генеративному дизайну. Зазирни в Plivka, якщо більше хочеш перейнятися духом мистецтва, ніж дізнатися конкретні імена.