Улітку в Одесі по-особливому прекрасно. І без того чарівне місто насичується приємними людьми, яскравими вечірками та культурними подіями. Якщо ви ще не купили омріяний квиток до моря, пропонуємо вам якнайшвидше до всього цього приєднатися. А щоб не заблукати, ми підготували десять актуальних одеських місць, на які точно варто звернути увагу.
В Україні досить активно набирає популярності феномен суспільного ресторану. Почалося все з Івано-Франківська, де сто добровольців скинулися по тисячі доларів і відкрили заклад Urban Space 100. Цікаво те, що жодного прибутку їм від цього не дістається. Просто ця сотня засновників періодично збирається й вирішує, на який гучний і важливий соціальний проект використати зароблене. Незабаром Urban Space відкриється у Києві, а профінансують столичний заклад уже 500 добровольців. Одеса живе за своїми правилами й порядками, тому тут вирішили з франшизою не морочитися і відкрили своє місце такого формату – 4city.
1 тисяча доларів від кожного з 300 добряків дозволила відкрити в центрі міста ресторан-бар-кав’ярню. Оформленням займався один із найпомітніших архітекторів України, Слава Балбек, тож у приміщенні колишньої водолікарні історичну основу зберегли, та ще й кон’юнктурно модне додали. Загалом там доволі приємно.
Назва 4city символізує чотири різні міста, кухню яких можна скуштувати в одному ресторані: Одеса, Рим, Нью-Йорк і Тель-Авів. Ціни стартують від 70 гривень – це трохи менше за 3 долари. Випивати тут дещо дорожче, ніж їсти: коктейлі від 99 гривень (майже 4 долари), серед них і класика, і дотепні авторські – наприклад, «Кривава Мері» з розсолом.
Отож якщо хочеться і смачної трапези, і соціальної активності, то це пряма дорога в громадський ресторан. А якщо не вистачає актуального у ХХІ столітті відчуття власної важливості, то можна встигнути стати співзасновником, адже весь дрім-тім із 300 альтруїстів ще не набрали.
На одній із найбільш ресторанних вулиць міста розташований і найкращий бар. Настільки, що навіть конкуренти радять його коктейлі. При цьому напої не лякають складними назвами та невідомими інгредієнтами – меню ніжно бере за руку і проводить лабіринтами сма ків саме до того, чого вам хочеться. Повноцінних страв немає, лише снеки, які краще проігнорувати на користь сусідніх ресторанів. Вартість коктейлю від 5–6 доларів, у більшості випадків – дійсно за діло.
Якщо ви з України і не відлюдники, то будьте готові зустріти знайомих, а якщо здалеку – то до того, що знайдете нових. Коли-небудь у найбільших енциклопедіях світу поруч із поняттям speakeasу-барів буде фотографія одеського The Fitz.
Україна славиться двома з половиною гастрономічними столицями. Київ заслужив півбала, бо в головному українському місті все ж є що перехопити. Львів славиться гастро-веселощами – ресторани там не тільки годують, а й розважають: то батогом оброблять на честь Мазоха, то торгуватися за цінник змусять, то ще щось. Одеса, у свою чергу, відіграє єврейсько-приморський шарм і робить це дуже чарівно й іронічно.
Наприклад, Dizyngoff – місцева філія Тель-Авіва з відповідною їжею, металевим посудом, панорамними вікнами, дзеркалами й назвою на честь першого мера цього самого міста. А ще – чарівні малюнки на стінах і в меню, хумус за 1,5 долара, смачні вкраплення тайської кухні й аншлаг красивої публіки вечорами. Усі хвалять – і таки є за що.
Зараз буде зловісна для всіх м’ясоїдів фраза: це веганський і вегетаріанський ресторан. Але! Можливо, це саме те місце, де із задоволенням почавкають навіть люди, які на 100% складаються з Ті-бонів і Рібаїв.
У меню начебто всі ті самі кіноа, сочевиці, шпинат та інші кольорові капусти, але з усього цього споруджуються дійсно смачні й ситні страви вартістю від 80 гривень (3 долари). Ще є, звичайно, усілякі смузі, салати й коктейлі зі спіруліною.
Загалом адепти рослинного харчування будуть в екстазі, а м’ясоїди в цьому ресторані нарешті перестануть скептично морщитися щодо їжі без тваринної плоті. Якщо ви бачите себе в одній із цих двох категорій, то дегустуйте ще «Зелень» на Канатній, 85 і Omega Three на Ланжеронівській, 5.
Ця кав’ярня настільки заточена під те, щоб бути модною, що коли десь у Нью-Йорку хочуть відкрити нове місце, то кажуть: «Давайте зробимо під «Тишину». Оголена кладка, бетон, панорамні вікна, злегка стомлені від своєї крутизни офіціанти й смачна кава – усі ключові інгредієнти на місці.
Кава, звичайно ж, непроста. Один з хітів – лате із солоною карамеллю. Якщо в якості експерименту спробувати замовити, скажімо, «Нескафе», то може і до бійки дійти. Є їжа, але вона тут не головна. Головне – бути собою (але тільки якщо ви культові).
Відповідно до грузинської естетики, цей заклад маленький, але гордий. Невеликий, зате займає 3 поверхи (щоправда, на першому поверсі посидіти не вдасться – там тільки кухня). У меню акцент на хінкалі, проте в Україні є місця, де їх готують смачніше. У Грузії, напевно, теж. А ось хачапурі, чкмерулі та пхалі – дуже смачні.
Givi To Me старанно передає усі сповнені чарів стереотипи про Грузію. У меню іронічні назви й пояснення («Гірський кур», «Зовсім чорний хінкаль»), а на стінах де-не-де тости й гасла ніби з радянських анекдотів про Грузію. Вино серед такої атмосфери замовляється якось саме собою.
В Україні останніми роками відбувається масовий бум кавказької кухні. Якщо вже десь відкривається нове місце, то це майже напевно буде або алюзія на Грузію, або апріорі стильний бар із лофтовим дизайном і татуюваннями навіть на унітазах. Так ось, Givi To Me – відмінне місце, щоб побалувати себе Грузією в Одесі. А якщо не сподобається, відвідайте «Хінкальню» на Буніна, 30 або «Кінзу» на Дерибасівській, 31.
Відкритий амфітеатр у центрі міста залишався покинутим протягом довгого часу, поки за нього не взялися ентузіасти з Impact Hub. Тепер це місце – одне з найбільш привітних і насичених життям, а на території є концертний майданчик, лекторій, місця для безглуздого, але безцінного неробства і чимало іншого. Якщо тепло, то в «Зелений театр» варто йти н а цікаві лекції, кінопокази та концерти. Випивати заборонено, зате можна добряче поїсти на місцевому фудкорті.
Загалом сюди в будь-якому випадку варто зазирнути, щоб потім, почувши про якийсь крутий концерт або лектора, недбало кидати: «У «Зеленому театрі», напевно, виступає?»
Це не місце, це – місцевість. І до того ж настільки потойбічна, що хоча б раз туди варто навідатись на екскурсію. Прибережна частина Одеси настільки багата різноманітними ресторанами й нічними клубами, що жити там нереально, зате можна розважитись. Кожний заклад намагається перекричати сусідній, очманілі від усього відвідувачі бродять з одного місця до іншого, а все це разом нагадує щось середнє між Бангла- роад на Пхукеті та вулицею Істікляль у Стамбулі. Саме тут розташовані легендарні (в особливих колах) «Ібіца» та «Ітака».
Якщо ж піти прибережною лінією, то бенкет пороку поступово (через кілька непоганих ресторанчиків) мутує в Трасу здоров’я, де можна спокійно прогулятись уздовж пустельного берега до Ланжерону – там більш спокійно та пусто (і більш нудно).
Але не скрізь на Ланжероні нудно. На даху готелю М1, що височіє над Ланжероном, розташований P1 Prosecco Bar, де періодично влаштовують музичні вечори. Якщо ви не великі фанати споглядання моря з висоти, то у звичайний час там робити нічого. Але ось коли до цієї панорами додається якийсь розважальний елемент, то місце оживає.
Цей пункт годиться приблизно в пра-пра-пра-пра-прадіди усім іншим місцям зі списку. А все тому, що Старокінний ринок уперше виник в Одесі ще у 1833-му році. З культовим Привозом змагатися, звичайно, складно, але родзинка Старокінки – це блошині ряди. Тут можна недорого купити офіцерські чоботи, перше видання «Термінатора», рятувальні круги зниженої плавучості, мумію першого корінного одесита, макет Чорного моря в натуральну величину й інші незамінні в побуті речі. Усе недорого, з Тією Самою одеською торгівлею та просто таки з вулиць району Молдаванка, дбайливо застелених газеткою (можливо, «Правдою»).
Один із центрів сучасного мистецтва України облаштувався в підвалі магазину дорогого одягу Invogue. На двох поверхах продають ефектні наряди з вражаючими цінниками, а внизу твориться свято живопису, скульптури і нових медіа. Галерея від самого початку націлилася на актуальних молодих митців і активно заохочує їх. Приблизно раз на місяць в Invogue#Art змінюється експозиція, і богемні одесити злітаються туди сьорбнути вина на честь розпластаної на 30 метрів стрічки Фейсбуку, фантастичних скульптур із картонних бульбашок або чогось більш звичного, але не менш художнього.
Окрім того, періодично в просторі проходять пізнавальні лекції, зустрічі та презентації. До того ж, на другому поверсі магазину є невелике кафе зі смачною кавою. Тут можна одночасно і мистецтво скуштувати, і гардероб підібрати, і погурманити.
Так вже склалось історично, що в Одесі не прийнято ходити голими. Останніми роками дуже доречно з’явилося місце, де завжди можна знайти небанальний одяг від українських дизайнерів, щоб, нарешті, вдягнутися. У «Коконі» є кілька поверхів, кожен з яких порадує свою цільову: від заможних буржуа до контркультурної молоді.
На 2000 квадратних метрів умістили ще й доволі непоганий бар, територію для молодих митців і брендів декору. Тож можна вийти задрипанцями з дому з голими стінами, прийти в «Кокон» і купити все, щоб стати модними одеситами, українцями або навіть громадянами світу.
А якщо все вищевказане вам уже набридло, то ось ще. Кава: «Білий кит», Atelier. Design & Coffee, Forty Five. Поїсти: Фарш, Cooper Burger, «Тюлька», «2 Карли», «Kotelok – Бар мідій», «Клара-бара», «Гречка». Посидіти та випити: «Молодість», «Бурбон», «Порт». До речі, невимушено переміщатись з одного модного закладу до іншого вам допоможе старий добрий Uber.
Путівник створено за підтримки 34travel.me
Автор: Hanna
Замовляйте поїздку, коли потрібно.
Почніть заробляти у своєму місті
Замовляйте поїздку, коли потрібно.
Почніть заробляти у своєму місті
Виберіть мову спілкування
Сервіси
Компанія